9 листопада — День української писемності та мови

«Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування».

Панас Мирний

До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому й називаємо це надбання – рідна мова. Рідна, як мати, як Батьківщина, усе, що дороге серцю людини.

Український народ творив свою мову упродовж століть. Шлях її розвитку - це тернистий шлях боротьби. Перетерпіла вона і дикунський циркуляр царського міністра Валуєва, який заборонив друкувати книги українською мовою, окрім творів художніх, і ганебний Емський указ 1876 року, який заборонив друкувати книги українською мовою. Нараховують 22 заборони української мови.

Поглянути на історію свого народу, збагнути роль рідної мови в утвердженні української державності дають змогу писемні документи, праці істориків, етнографів, громадських діячів та лінгвістів. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Українська мова була ще до того, як українські князі (починаючи від Аскольда та Діра) почали об’єднувати руські землі.

Українську мову, цю велику культуру та історію, знають у світі насамперед за безсмертними мистецькими зразками класиків та народно епічною творчістю; нею написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.

Українська мова ввібрала в себе все найкраще, найніжніше, найвеличніше, наймудріше, найблагородніше, найпоетичніше і найболючіше: перший голос немовляти, яким воно сповістило про свою появу на світ, і останній розпачливий зойк прощання людини з білим світом, голосний сміх щасливої дитини і зворушливий плач сироти, солодке задоволення від творчої праці та побратимської вірності і велике розчарування від холодної людської байдужості, блакить високого неба і золотого сонця пшеничних ланів, сяйво світлого місяця і ясних зір, могутність бурхливого Дніпра і оспіваного в піснях тихого Дунаю, міць столітніх дубів, що символізують силу української нації і мінливо-веселкові переливи хвиль Чорного моря, красу опоетизованої червоної калини та хрещатого зеленого барвінку, гіркоту поневіряння на чужині і відчуття піднесеності в молитві до Бога за рід свій, за Україну, за мир, добро і спокій на всій планеті.

Хто вміє шанувати батька й матір, той розуміє, яку пошану він повинен мати до рідної мови. Щоб добре знати рідну мову, треба їй вчитися змалку, у школі й поза школою, з книжок і від людей.

У нашій школі, де діти навчаються рідною мовою, щорічно проходять заходи, присвячені Дню української писемності і мови. Так, цього року учні 9-10 класів взяли участь у пошуковій роботі «Наша мова солов’їна», у ході якої знайомились із походженням українських прізвищ, вивчали запозичення в сучасній українській мові та випустили інформаційний вісник «Українська мова – наш національний скарб». Учні 7-х класів з задоволенням узяли участь у мовознавчій вікторині «Я - мовознавець», а для учнів 8-х класів було проведено бібліотечний урок на тему «Українська мова у світі». Діти також вивчали прислів’я та вислови відомих людей про нашу рідну мову. Особливо активно учні нашої школи беруть участь у щорічному Міжнародному конкурсі з української мови ім. П. Яцика. Цього року виявили бажання показати свої знання під час конкурсу 52 учні 3-11 класів.

Мова – обов’язкова складова нашого життя, тому кожна людина має зробити внесок у життя мови, адже саме завдяки мовленню людей мова розвивається, збагачується і живе. Тому, пам’ятаймо слова В.Сосюри: «Любіть же, любіть свою мову, вкраїнськую мову свою!»